Павло Романович Попович

ПАВЛО РОМАНОВИЧ ПОПОВИЧ (05.10.1930-30.09.2009) - льотчик-косіонавт СРСР, перший радянський космонавт-українець, двічі Герой Радянського Союзу.

Павло Попович народився у місті Узин Білоцерківського району Київської області. Закінчив Магнітогорський індустріальний технікум, одночасно відвідував Магнітогорський аероклуб (1951). Закінчив військове авіаційне училище (1954), служив у частинах військово-повітряних сил. Зарахований до загону космонавтів у 1960 році.

12-15 серпня 1962 року на кораблі «Схід-4» здійснив перший у світі груповий політ двох пілотованих кораблів з А.Г. Ніколаєвим, який пілотував «Схід-3». За успішне здійснення першого у світі групового космічного польоту Попович отримав звання Героя Радянського Союзу.

У січні 1968 року закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені Н.Є. Жуковського, захистивши диплом на тему «Силові установки одномісного космічного ЛА».

Другий політ у космос Павло Попович як командир екіпажу здійснив 03-19 липня 1974 року на космічному кораблі «Союз-14» до першої військової орбітальної станції програми «Алмаз» і зробив стиковку зі станцією «Салют-3». Під час цього польоту вперше у космосі прозвучала українська пісня «Дивлюся я на небо» у виконанні Павла Поповича, яку він присвятив нашому землякові, генеральному конструктору С.П. Королеву. За цей політ Павлу Поповичу було повторно надано звання Героя Радянського Союзу.

У наступні роки Павло Попович продовжив плідно працювати. В 1977 отримав науковий ступінь кандидата технічних наук. З 1982 року до грудня 1989 року – заступник начальника центру підготовки космонавтів ім. Ю.А. Гагаріна.

У 1964-1988 рр. . П.Р. Попович - депутат Верховної Ради Української РСР, президент Асоціації музеїв космонавтики СРСР, почесний голова Товариства української культури в Москві «Славутич», президент уфологічної асоціації СНД, з 1999 р. – президент Української спілки космонавтів.

Павло Попович, як всебічно обдарована людина, писав вірші, видав кілька книг: «Вилітаю вранці», «Космонавтика людству», «Нескінченні дороги Всесвіту», «Робінзони всесвіту», «Випробовано космосом і Землею». У них зібрано його особистий досвід, спостереження, глибокі міркування про прогрес, майбутнє техніки та людства.

За особисті заслуги Павла Романовича було нагороджено орденами та медалями СРСР, В'єтнаму, Куби, України. Його ім'ям названо вулиці у містах: Узин, Кривий Ріг, Торез, Донецьк, гірський хребет в Антарктиді та мала планета в Сонячній системі. Він почесний громадянин міст: Байконур, Біла Церква, Гур'єв, Запоріжжя, Васильків, Калуга, Килимів, Магнітогорськ, Полтава, Тирговіште (Болгарія), Южно-Сахалінськ.